Ленін – піонер атомної енергетики
Ленін – першопрохідник атомної енергетики. Ленін у травні 1960 року, фото з корабля ВМС Данії. Гелікоптер Мі-1 на посадковому майданчику. Бібліотеки Форсварця
Освоєння північного Сибіру почалося з те, що можна було «добути» з її лісів. Ресурсів було достатньо, проблема полягала в тому, як доставити «видобуток» до «цивілізації». Надзвичайно складний рельєф місцевості практично виключав наземний транспорт, тому він залишався водним, але багато річок впадали в холодні моря, більшу частину року вкриті льодом, користуватися цією дорогою було й нелегко.
З XI століття поселенці, що жили на берегах Білого моря, просувалися все далі і далі на схід, досягнувши зрештою гирла Обу. Після експедицій початку династії Романових дослідження північних вод всерйоз почалося у першій половині XVIII століття експедицією Вітуса Берінга, братів Харитона та Дмитра Лаптєвих та Семена Челюскіна. Через сто років стало зрозумілим, що круїз вздовж північних берегів Азії можливий. Вперше це зробила експедиція Адольфа Еріка Норденшельда на пароплаві «Вега», яка повернулася до Стокгольма у квітні 1880 р., закінчивши майже дворічну кругову експедицію з льодовою зимівлею вже біля протоки Берінга. У той час, з 1877 року, з портів Карського моря до Архангельська вже вивозили сільськогосподарські продукти. Це не було масштабним (і тому більш прибутковим) підприємством, але в міру відкриття копалин ресурсів Сибіру арктичні води викликали у росіян все більший інтерес.
Наприкінці березня 1897 р. кадмій. Степан Макаров, океанограф, мандрівник, а потім командир однієї з ескадрилій Балтійського флоту, прочитав лекцію в Санкт-Петербурзькому географічному товаристві (це джерело цитати на початку), в ході якої запропонував побудувати криголам що зміг би їх подолати. Постулат був підтриманий урядом і через півтора року на верфі Ньюкасл-он-Тайн у Ньюкасл-он-Тайн був спущений на воду Джермак (Макаров був автором його проекту, він же керував роботами). До 1901 року здійснив три «розвідувальні» рейси на північ з Макаровим на борту. Через десять років почалися регулярні рейси між Владивостоком і Колимою, які ще не мали великого економічного значення.
Початок Першої світової війни та експедиція під керівництвом Бориса Вількіцького у 1913-1915 pp. (яка відкрила, в тому числі, Північну Землю), в ході якої успішно зарекомендували себе 60-метрові криголами «Таймир» та «Вайгач», змінили уявлення про північний маршрут. Незалежна Жовтнева революція додала їй значення, оскільки вона стала найкоротшим морським шляхом між кінцями більшовицької держави, але й єдиним поза водами країн, які як мінімум опираються цьому.
У 1932 році вперше за одну навігацію з Архангельська в Берінгову протоку вийшов криголам «Олександр Сибіряков» з експедицією Отто Шмідта, який незабаром був призначений першим директором Головсевморшляху. У 1934 р. він був розгромлений у напрямку Федором Літке, а 1935 р., після переходу двох лісовозів з Ленінграда до Владивостока, почалася його регулярна вантажна експлуатація. В результаті у другій половині 30-х років на радянських верфях було побудовано 4 арктичні криголами типу «Сталін».
Після закінчення навігації 1937 р., коли у льодах застрягло понад 20 суден (один із суден було потоплено «наступаючими» торосами), у Москві усвідомили необхідність в арктичних криголамах більш досконалої конструкції та потужніших рушіїв. Не встигла дійти до подробиць, як вибухнула Велика Вітчизняна війна, і в результаті лише 22 травня 1947 уряд СРСР прийняв постанову «Забезпечити Севморшляху потужними криголамами і транспортним флотом, пристосованим для плавання в Арктиці для її перетворення». у нормально діючий морський шлях», у якому було надано відповідні вказівки Міністерству суднобудування.
