ОРП Грім – плани та реалізація
ОРП Грім на рейді у Гдині.
Окрім 80-річчя підняття прапора, 4 травня відзначають ще одну річницю загибелі ГРП «Грім». Це була перша така серйозна втрата польського флоту в боях на Заході, і обставини загибелі цього прекрасного корабля розглядаються досі. Додатковим стимулом для цих міркувань є проведені у 2010 році польськими дайверами з Балтійського товариства водолазів дослідження затонулого корабля та підготовлена тоді документація. Але у цій статті ми розглянемо походження Grom та спробуємо показати деякі модифікації тендерної документації, що призвели до остаточної конфігурації цих кораблів.
Як відомо (серед зацікавлених), перед будівництвом, мабуть, найвідомішої пари польських есмінців – “Грім” та “Блисковиця” було оголошено три тендери. Перші два (французька та шведська) виявилися невдалими, і зацікавленим читачам відсилаємо до статті автора «У пошуках нових есмінців» («Море, кораблі та кораблі» 4/2000) та до публікації видавництва AJ-Press «Гром-есмінці типу», 1″, Гданськ 2002.
Третій тендер, найважливіший, було оголошено у липні 1934 року. Були запрошені британські верфі: Thornycroft, Cammell Laird, Hawthorn Leslie, Swan Hunter, Vickers-Armstrongs та Yarrow. Дещо пізніше, 2 серпня 1934 року, лист-пропозиція та технічні умови були видані також представнику верфі Джона Семюеля Уайта в Коусі.
Британські верфі тоді були основним постачальником есмінців на експорт. У 1921-1939 роках ними було передано 7 кораблів цього класу 25 країн Європи та Південної Америки; ще 45 були побудовані на місцевих верфях за британськими проектами або за допомогою англійців. Моряки Греції, Іспанії, Нідерландів, Югославії, Польщі, Португалії, Румунії та Туреччини, а також Аргентини, Бразилії та Чилі використовували есмінці, спроектовані англійцями (або їх допомогою). Італія, друга в цьому рейтингу, могла похвалитися 10 есмінцями, побудованими для Румунії, Греції та Туреччини, тоді як Франція експортувала лише 3 есмінці – до Польщі та Югославії (плюс 2 ліцензійні).
Британці залюбки відповіли на польські запити. В даний час ми знайомі з двома проектами, створеними у відповідь на тендер, запропонований верфями Thornycroft та Swan Hunter; їхні малюнки були представлені у вищезгаданому виданні AJ-Press. Обидва є кораблі з класичним есмінцевим корпусом, з піднятим носом і відносно низьким силуетом. На носі розташовувалась одна артилерійська позиція з двома 120-мм гарматами, а на кормі – дві однакові позиції, відповідно до “Технічних умов на проект есмінців”, виданих ВМФ (далі – КМЗ) у січні 1934 р. Обидві в проектах присутні і двобаштові .
На засіданні 4 вересня 1934 Тендерна комісія обрала пропозицію британської компанії John Thornycroft Co. Ltd. у Саутгемптоні, але ціна виявилася надто високою. З урахуванням викладеного у грудні 1934 р. було розпочато переговори з верф'ю Дж. С. Уайта. На прохання польської сторони верф внесла до конструкції ряд змін, і в січні 1935 р. до Гдині приїхав головний конструктор Білої верфі пан Х. Кері і там побачив «Вихру та Бурзу». Йому були представлені польські думки, зібрані після кількох років експлуатації цих кораблів, та запропоновані зміни, які польська сторона вважала за необхідне.
На жаль, ми поки що не знаємо точного вигляду проекту, представленого верфю JS White. Однак ми можемо скласти про них певне уявлення, користуючись замальовками, знайденими у документації Польських Оптичних Заводів. ПЗО спроектував (а пізніше виготовив) комплекти приладів керування вогнем для корабельної артилерії та торпедних установок для Грома та Блискавиці та, мабуть, був проінформований про зміни в конструкції, ймовірно, запропонованих KMW.
