Основний бойовий танк Leclerc
Зміст
Основний бойовий танк Leclerc
Танк "Леклерк" за своїми основними бойовими властивостями (вогнева міць, рухливість і броньовий захист) значно перевершує танк АМХ-30В2. Для нього характерний високий рівень насиченості електронікою, вартість якої досягає майже половини вартості самого танка. Танк "Леклерк" виконаний за класичною схемою компонування з розміщенням основного озброєння в броньованій вежі, що обертається, відділення управління в передній частині корпусу, а моторно-трансмісійного - в кормі машини. У вежі ліворуч від гармати розташоване місце командира танка, праворуч – навідника, а ніші встановлено автомат заряджання.
Лобові та бічні частини корпусу та вежі танка "Леклерк" виготовлені з багатошарової броні із застосуванням прокладок з керамічних матеріалів. У передній частині корпусу частково застосовано модульну конструкцію броньового захисту. Вона має дві основні переваги перед звичайним виконанням: по-перше, при пошкодженні одного або декількох модулів їх можна відносно легко замінити навіть у польових умовах, а по-друге, у майбутньому можливе встановлення модулів, виконаних із броні більш ефективного типу. Особлива увага була приділена посиленню захисту даху вежі, насамперед від перспективних протитанкових засобів, що вражають танк зверху. Борти корпусу прикриті протикумулятивними броньовими екранами, а в передній частині на шарнірах навішені ще й сталеві короби, що являють собою додаткове рознесене бронювання.
Танк Леклерк оснащений системою захисту від зброї масового ураження. У разі подолання ділянок зараженої місцевості в бойовому відділенні за допомогою фільтровентиляційної установки створюється надлишковий тиск з метою запобігання потраплянню в очищене повітря радіоактивного пилу або отруйних речовин. Живучість танка "Леклерк" також підвищена за рахунок зменшення його силуету, наявністю автоматичної швидкодіючої системи пожежогасіння в бойовому та моторно-трансмісійному відділеннях та електричних (замість гідравлічних) приводів наведення зброї, а також зниження оптичної сигнатури внаслідок дуже малої задимленості під час роботи двигуна. За потреби може бути поставлена димова завіса шляхом відстрілу димових гранат на відстань до 55 м у передньому секторі до 120°.
Танк оснащується системою попередження (сигналізації) про опромінення його лазерним променем для того, щоб екіпаж міг негайно здійснити необхідний маневр машини для уникнення поразки керованим протитанковим засобом. Також танк має досить високу рухливість на пересіченій місцевості. ОАЕ замовило танки "Леклерк", оснащені моторно-трансмісійною групою німецького виробництва, до складу якої входять 1500-сильний двигун фірми МТУ 883-ї серії та автоматична трансмісія фірми "Ренк". З урахуванням експлуатації за умов пустелі танки оснащені системою кондиціювання бойового відділення. П'ять перших танків із серії, призначеної для ОАЕ, були готові у лютому 1995 року. Два з них були доставлені замовнику повітрям на борту російського транспортного літака Ан-124, а троє інших вступили до бронетанкової школи в Сомюрі.
Окрім ОАЕ, танки "Леклерк" були запропоновані й іншим замовникам на Близькому Сході. На цьому ринку французькі фірми, які виробляють зброю, діють дуже вдало вже протягом багатьох років. В результаті "Леклерка" зацікавилися Катар і Саудівська Аравія, де в даний час експлуатуються різні модифікації американських танків М60 і французьких АМХ-30.
Тактико-технічні характеристики основного бойового танка "Леклерк"
Будь-коли доби командир танка використовує панорамний перископічний приціл Н1-15, встановлений на даху вежі ліворуч від зброї. Він має денний візуальний канал та нічний (з електронно-оптичним перетворювачем третього покоління). Командир має також дисплей, на якому відображається телевізійне зображення від прицілу навідника. У командирській вежі по периметру знаходяться вісім склоблоків, що забезпечують круговий огляд місцевості.
Командир танка та навідник мають усі необхідні органи управління (панелі, рукоятки, пульти). Для танка "Леклерк" характерна наявність великої кількості електронних засобів, насамперед цифрових обчислювальних пристроїв (мікропроцесорів), які контролюють роботу всіх основних систем та обладнання танка. Через центральну мультиплексну шину даних між собою пов'язані: цифровий електронний балістичний обчислювач системи управління вогнем (має зв'язок з усіма датчиками умов стрільби, дисплеями та ручками управління пультів командира та навідника), мікропроцесори прицілів командира та навідника, гармати та спареного кулемета-автоматаряжа та трансмісії, панелі управління механіка-водія.
Основним озброєнням танка "Леклерк" є 120-мм гладкоствольна гармата СМ-120-26 з довжиною ствола 52 калібру (у гармат танків М1А1 "Абрамс" і "Леопард-2" вона становить 44 калібру). Ствол забезпечений теплоізоляційним чохлом. Для ефективної стрільби під час руху гармата стабілізується у двох площинах наведення. У боєкомплект входять постріли з бронебійними підкаліберними опереними снарядами з піддоном, що відокремлюється, і кумулятивними снарядами. Бронебійний осердя перших (відношення довжини до діаметру 20:1) має початкову швидкість 1750 м/с. В даний час французькими фахівцями розробляється 120-мм бронебійний підкаліберний оперний снаряд із осердям з збідненого урану та осколково-фугасний снаряд для боротьби з бойовими вертольотами. Особливістю танка "Леклерк" є наявність автомата заряджання, що дозволило скоротити екіпаж до трьох осіб. Він створений фірмою "Крезо-Луар" та встановлений у ніші вежі. Механізована боєукладка включає 22 постріли, а решта 18 знаходяться в боєукпадку барабанного типу праворуч від механіка-водія. Автомат заряджання забезпечує практичну скорострільність 12 пострілів за хвилину під час ведення вогню як із місця, і у русі.
У разі потреби передбачено і ручне заряджання гармати. Американські фахівці розглядають можливість застосування даного автомата заряджання на танках "Абрамс" всіх модифікацій після проведення третього етапу їхньої модернізації. Як допоміжне озброєння на танку "Леклерк" використовуються спарений з гарматою 12,7-мм кулемет і зенітний кулемет калібру 7,62-мм, встановлений за люком навідника і керований дистанційно. Боєкомплект відповідно 800 та 2000 набоїв. На бортах верхньої кормової частини вежі у спеціальних броньованих огорожах змонтовані гранатомети (на кожен борт чотири димові гранати, три протипіхотні та дві для створення інфрачервоних пасток). У систему управління вогнем входять приціли навідника та командира танка з незалежною стабілізацією їх полів зору у двох площинах та з вбудованими лазерними далекомірами. Періскопічний приціл навідника знаходиться на правій передній вежі. Він містить три оптикоелектронні канали: денний візуальний зі змінним збільшенням (2,5 та 10-кратного), тепловізійний та телевізійний. Максимальна відстань до мети, що вимірюється лазерним далекоміром, досягає 8000 м Для спостереження, виявлення та розпізнавання цілей, а також ведення вогню снарядом з піддоном (на дальності 2000 м) і кумулятивним снарядом (1500 м).
Як силова установка танка "Леклерк" використовується 8-циліндровий чотиритактний V-подібний дизельний двигун V8Х-1500 рідинного охолодження з турбонаддувом. Він виконаний в одному блоці з автоматичною трансмісією ЕЗМ 500, який можна замінити за 30 хв. Система наддуву, що отримала назву "Гіпербар", включає турбокомпресор і камеру згоряння (типу газової турбіни). Вона створює більш високий тиск наддуву з метою значного збільшення потужності двигуна при одночасному поліпшенні характеристик моменту, що крутить. Автоматична коробка забезпечує п'ять швидкостей переднього ходу і дві заднього. Танк "Леклерк" має гарну прийомистість - за 5,5 секунди розганяється до швидкості 32 км/год. Особливістю цього французького танка є наявність гідропневматичної підвіски, яка забезпечує плавність руху і найбільш можливу за тяговими якостями швидкість на дорогах і пересіченій місцевості. шарніром. Спочатку для французьких сухопутних військ планувалося закупити 1400 танків "Леклерк". Однак зміна військово-політичної обстановки, викликана розпадом військової організації Варшавського договору, позначилася на потребі французької армії в танках: замовлення зменшилося до 1100 одиниць, з яких основна частина призначалася для переозброєння шести бронетанкових дивізій (по 160 машин), 70 танків мали надійти в резерв та в танкові школи. Цілком можливо, що ці цифри ще зміняться. Орієнтовна вартість одного танка становить 29 млн. франків. Танк цього типу призначений для планової заміни застарілих АМХ-30. На початку 1989 року було замовлено першу партію (16 одиниць) танків “Леклерк” серійного виробництва з початком постачання військ до кінця 1991 року. Військові випробування цих машин лише на рівні танкового ескадрону відбулися 1993 року. Перший танковий полк був укомплектований ними 1995 року, а перша бронетанкова дивізія – 1996 року. Джерела:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Наприкінці 70-х фахівці Франції та Німеччини розпочали спільну розробку нового танка (програми “Наполеон-1” і КРг-3 відповідно), але у 1982 року її було припинено. У Франції, однак, роботи зі створення власного перспективного танка третього покоління було продовжено. Причому до появи дослідного зразка були виготовлені та випробувані такі підсистеми як бойовий блок та підвіска. Основним розробником танка, який отримав найменування "Леклерк" (на прізвище французького генерала часів Другої світової війни), є державне об'єднання. Серійне виробництво танків "Леклерк" здійснює державний арсенал, розташований у місті Роан.
