Угорський середній танк 40M Turán I
Зміст
Угорський середній танк 40M Turán IЛіцензію на легкий танк було отримано у шведської форми "Ландсверк". Цій фірмі було запропоновано розробити і середній танк. Фірма із завданням не впоралася й у серпні 1940 року угорці припинили з нею всілякі контакти. Намагалися знайти ліцензію й у Німеччині, навіщо туди у квітні 1939 року виїжджала угорська військова делегація. Німців у грудні навіть попросили просто продати 180 середніх танків Другої світової війни T-IV за 27 млн. марок, проте отримали відмову навіть надати хоча б один танк як зразок. У той період було випущено дуже мало танків Pz.Kpfw IV, а війна вже йшла і попереду мав бути "бліцкриг" у Франції. Переговори з Італією про продаж середнього танка М13/40 затяглися і, хоча у серпні 1940 року був готовий до відправки досвідчений зразок, угорський уряд вже придбав ліцензію у чеської фірми Шкода. До того ж угорських фахівців на заводи вже окупованої Чехословаччини направили самі німці. У лютому 1940 року головне командування сухопутних військ вермахту (ОКГ) дало згоду на продаж угорцям досвідченого чеського танка Т-21 та ліцензії на його виробництво. Середній танк Т-21 "Туран I". Історія створення.Ще 1938 року дві чехословацькі танкобудівні фірми – ЧКД у Празі та “Шкода” у Пльзені виступили з проектами середнього танка. Вони мали фірмове позначення V-8-H та S-III відповідно. Військові надали перевагу проекту ЧКД, давши майбутньому танку армійське позначення LT-39. Конструктори заводу "Шкода" вирішили все ж таки обійти конкурентів і почали роботу над новим середнім танком S-IIc, пізніше названим Т-21. Він був по суті розвитком відомого легкого танка 1935 S-IIa (або LT-35). Угорські військові познайомилися з цією машиною у березні 1939 року, коли окупували разом із німцями Чехословаччину. За змовою з німецьким керівництвом угорцям віддавалася східна частина країни – Закарпаття. Там і були захоплені два пошкоджені танки LT-35. Угорцям вони дуже сподобалися. А у "Шкоди", яка тепер працювала на німців, знайшовся майже завершений зразок подібного з LT-35 (принаймні по ходовій частині) середнього танка Т-21. На користь Т-21 висловилися спеціалісти інституту військової техніки (ІВТ). Дирекція "Шкоди" обіцяла передати угорцям досвідчений зразок на початку 1940 року. Танк ЛТ-35 Угорське міністерство оборони думало про закупівлю у фірми 180 танків. Але "Шкода" тоді була зайнята виконанням замовлень вермахту, а німців танк Т-21 зовсім не цікавив. У квітні 1940 року до Пльзень вирушила військова делегація за прийманням зразкового екземпляра, який 3 червня 1940 року був вивезений поїздом із Пльзеня. 10 червня танк прибув у Будапешт у розпорядження ІВТ. Його інженери вважали за краще озброїти танк угорської 40-мм гарматою замість чеської гармати А47, що належала йому 11-мм. Угорська гармата була пристосована для встановлення в дослідний танк V.4. Випробування Т-21 було завершено 10 липня у присутності міністра оборони генерала Барті. Було рекомендовано збільшити товщину броні до 35 мм, встановити угорські кулемети, забезпечити танк командирською вежею та внести ряд дрібних удосконалень. Відповідно до німецьких поглядів у вежі танка мало розміщуватися три члени екіпажу: командир танка (повністю звільнений від обслуговування гармати для своїх прямих обов'язків: вибір і вказівку мети, радіозв'язок, командування), навідник гармати, що заряджає. Башта чеського танка була розрахована на дві особи. Танк мав отримати карбюраторний восьмициліндровий двигун Z-TURAN заводу "Манфред Вейсс". 11 липня танк продемонстрували директорам і представникам заводів, які мали будувати його.
Остаточний ліцензійний договір було підписано 7 серпня. 28 листопада середній танк 40.М. "Туран" було прийнято на озброєння. Але ще раніше, 19 вересня міністерство оборони видало чотирьом заводам замовлення на 230 танків із розподілом по заводах: "Манфред Вейсс" та MV по 70, MAVAG - 40, "Ганц" - 50. Тактико-технічні характеристики Толді-1
Толді-2
Туран-1
Туран-2
Т 21
Компонування танка "Туран I"
Туран в основному зберіг компонування Т-21. Змінено було озброєння, боєкомплект та його укладання, систему охолодження мотора (як і сам мотор), посилено бронювання, встановлені оптичні прилади та засоби зв'язку. Змінено командирську вежу. Гармата "Турана" 41.М була розроблена фірмою MAVAG на основі 37-мм танкової гармати 37.М, призначеної для танка V.4, угорської протитанкової гармати (у свою чергу була переробкою німецької 37-мм ПТ гармати РАК 35/36) і ліцензії Шкода на 40-мм танкову гармату А17. Для гармати "Турана" можна було використовувати боєприпаси до 40-мм зенітної гармати "Бофорс". Кулемети 34./40.А.М. "Гебауер" фірми "Данувіа" з повітряним охолодженням стовбура стрічкового живлення поміщалися в вежі та в лобовому листі корпусу. Їхні стволи захищалися товстими броньовими кожухами. Броневі плити з'єднувалися заклепками, або болтами.
Восьмициліндровий двигун для "Турана" випускав завод "Манфред Вейсс". Він забезпечував танку цілком пристойну швидкість та непогану рухливість. Ходова частина зберегла особливості далекого предка легкого танка S-IIа. Опорні катки зблоковані в візки по чотири (дві пари на своїх балансирах) із загальною горизонтальною листовою ресорою як пружний елемент. Провідні колеса – заднього розташування. Механічна коробка мала по 6 швидкостей (3×2) вперед і назад. КП та одноступінчастий планетарний механізм повороту керувалися за допомогою пневматичних сервоприводів. Це полегшувало зусилля водія та знижувало його стомлюваність. Був і дубльований механічний (ручний) привід. Гальма стояли як на провідних, так і на напрямних колесах і мали сервоприводи, дубльовані механічним приводом. Танк оснащувався шістьма призмінними (перископічними) приладами спостереження на даху вежі та командирської вежі та на даху передньої частини корпусу (у водія та кулеметника). Крім того, водій мав ще оглядову щілину із триплексом у передній вертикальній стінці, а кулеметник – оптичний приціл, захищений броньовим кожухом. Навідник гармати мав невеликий далекомір. Усі танки оснащувалися радіостанціями типу R/5a. З 1944 року "Турани" отримали 8-мм екрани проти кумулятивних снарядів, навішені з бортів корпусу та вежі. Командирський варіант 40.М. "Туран" I Р.К. ціною деякого зменшення боєкомплекту отримав додаткову приймально-передавальну радіостанцію R/4T. Її антена встановлювалася на кормі башти. Перші танки "Туран" I пішли із заводу "Манфред Вейсс" у квітні 1942 року. По травень 1944 року було випущено загалом 285 танків "Туран" I, а саме:
Найбільший місячний випуск відзначений у липні та вересні 1942 року – 24 танки. По заводах розподіл побудованих машин виглядав так: "Манфред Вейсс" - 70, "Мадьяр вагон" - 82, "Ганц" - 74, MAVAG - 59 одиниць. Джерела:
|