Заснування та фонди Нобелівської премії

Стурегатан 14 – місцезнаходження Фонду

– 1989 року сума Нобелівських премій було збільшено з 880 000 до 3 мільйонів шведських крон, але у 1991 року було досягнуто реальна вартість першої премії 1901 р. З 1991 року обсяг премії було збільшено до компенсувати збитки, викликані інфляцією. 2001 року переможці вперше отримали чеки на суму 10 мільйонів чеських крон. Перші лауреати 1901 отримали 150 800 крон, що відповідало приблизно двадцятирічному доходу середнього професора. Якщо порівняти доходи найвідоміших вчених сучасності, то сума премій ще не досягла такого рівня. Гроші розпоряджаються Нобелівським фондом.

Нобелівський фонд був заснований 29 червня 1900 р. Перші нагороди були вручені через 6 років після смерті Альфреда Нобеля, в 1901, за досягнення в галузі фізики, хімії, медицини та літератури? у Стокгольмі та за справу миру? в Осло.

Нобель хотів за допомогою фінансової винагороди надати вченим можливість проводити цікаві дослідження. Він приєднався до літератури серед відзначених нагородами областей, мабуть, тому, що хотів писати сам, але не дуже досяг успіху в цій галузі.

Премія світу, з іншого боку, спочатку вважалася епітимією для Нобеля, який створив багато вибухових речовин (таких як нітрогліцерин, динаміт, кордить, порох без запаху). Ще за день до смерті він писав, що щойно винайшов нітроцелюлозний бездимний порох. Загалом він оголосив про 355 патентів у всьому світі. Дуже більша частина його стану була отримана від інтересів, що ґрунтуються на вибухових речовинах. Але друг Альфреда Нобеля наполягав, щоб засновник премії вірив у це? вдосконалення засобів поразки під час війн має більше шансів покласти їм кінець, ніж усі мирні конгреси разом узяті. В результаті Альфред Нобель не відчував себе винним за вироблені ним вибухові речовини.

Майно, залишене Альфредом Нобелем, перебуває у віданні Нобелівського фонду, але з присуджується премій. У рік смерті Альфреда Нобеля всі його статки оцінювалися в 33,234 мільйона крон. Виконавці заповіту: Рагнар Зольман (тоді 26) та Рудольф Лільєкіста (тоді 40) мали розділити відсотки на капітал на п'ять рівних частин — премії у конкретних галузях науки. Фонд також мав подбати про збереження майна, що у цінних паперах. Хоча велика увага приділялася фінансовій безпеці, у 20-х та 30-х роках у результаті Великої депресії та інфляції добробут скоротився. До 1946 року Фонд, сприйманий як капітал, повинен був сплачувати високі податки. У 1922 році обчислений податок був вищим за суму премії за 1923 рік. Лише у середині 40-х її звільнили від прибуткового та соціального податку.

У 60-х роках метод вкладення грошей було змінено, і почалися інвестиції у нерухомість, ліс та сільськогосподарські підприємства. У 70-х роках Нобелівський фонд інвестував свої активи в акції, а наприкінці 80-х — у ринок нерухомості. Під керівництвом Стіга Рамеля виникла ідея вивести належну йому нерухомість у власну компанію, яку потім можна було б продати на біржі. У жовтні 1987 року було засновано компанію Bavaring. Фонд продав свою нерухомість із високим прибутком на початку 90-х років, до Великої депресії, та його капітал був подвоєний.

«Але наша філософія, як і раніше, полягає в тому, щоб інвестувати, не ризикуючи», — каже Сольман, онук першого керуючого фондом. Лише у 90-х реальна вартість власності досягла вартості періоду одразу після смерті Нобелівської премії.

З 1 січня 2000 року Фонд також може завдяки поправці до правил додавати до суми винагороди прибуток від бухгалтерського обліку та від обмінного курсу при продажу активів.

Також було скасовано обмеження на володіння акціями, які й досі становили максимум 70% активів. Єдиним обмеженням є те, що довгострокова вартість речовини не повинна зазнавати несприятливого впливу для збереження реальної вартості.