Види дизельного палива

Характерні особливості дизельного палива

У процесі класифікації дизельне паливо розрізняють за такими характеристиками:

• цетанового числа, яке вважається мірою легкості займання;
• інтенсивність випаровування;
• густини;
• в'язкості;
• температурі загусання;
• змісту характерних домішок, насамперед, сірки.

Цетанове число сучасних марок та видів дизельного палива коливається в межах 40…60. Сорти палива з найвищим цетановим числом призначені для двигунів легкових та вантажних автомобілів. Таке паливо найбільше летке, визначає підвищену плавність займання і високу стійкість при горінні. Низькооборотні двигуни (встановлювані на судах) споживають паливо з цетановим числом менше 40. Це паливо характеризується мінімальною летючістю, залишає найбільшу кількість вуглецю, має найвищий вміст сірки.

Сірка є критично важливим забруднюючим компонентом будь-якого виду дизельного палива, тому її процентний вміст контролюється особливо жорстко. Так, за правилами Євросоюзу кількість сірки у всіх виробників дизельного палива не перевищувала рівень 10 частин на мільйон. Нижчий вміст сірки знижує викиди сірчистих сполук сірки, пов'язаних із кислотними дощами. Оскільки зниження відсотка сірки в дизельному паливі тягне за собою зниження цетанового числа, то в сучасних марках використовуються різні типи присадок, що поліпшують умови запуску двигуна.

Відсотковий склад палива значно залежить від його свіжості. Основними джерелами забруднення дизельного палива є водяні пари, які за певних умов здатні до конденсації у баках. Тривале зберігання дизельного палива провокує грибкоутворення, внаслідок якого забруднюються паливні фільтри та форсунки.

Вважається, що сучасні марки дизельного палива безпечніше ніж бензин (важче спалахують), а також перевершують його за показником ефективності, оскільки дозволяють підвищити енерговіддачу в перерахунку на одиницю обсягу палива.

Джерела виробництва

Найбільш загальна класифікація дизельного палива може бути проведена на вигляд вихідної сировини для його виробництва. Традиційно вихідною сировиною для виробництва дизельного палива були важкі сорти нафти після того, як з них вже вилучені компоненти, що використовуються для виробництва бензину або авіаційно-ракетного палива. Другим джерелом вважаються синтетичні сорти, для виробництва яких потрібні кам'яне вугілля, а також газовий дистилят. Такий вид дизельного палива вважається найменш цінним.

Справжнім технологічним проривом у технологіях отримання дизельного палива з'явилися роботи з його одержання із сільськогосподарської продукції: так званий біодизель. Цікаво, що перший у світі дизельний двигун запрацював на арахісовій олії, а після промислових випробувань Генрі Форд прийшов до думки, що застосування палива як головного джерела виробництва пального є безумовно доцільним. Зараз основна кількість дизельних двигунів може функціонувати на робочій суміші, до якої входить 25...30% біодизеля, і ця межа продовжує стабільно підвищуватися. Для подальшого зростання споживання біодизеля потрібне перепрограмування електронної системи упорскування палива. Причина такого перепрограмування полягає в тому, що біодизель відрізняється деякими своїми експлуатаційними характеристиками, хоча принципової різниці між двигуном, що працює на дизельному паливі, двигуном, що працює на біодизелі, не існує.

Таким чином, за джерелом виробництва, дизпаливо може бути:

• З рослинної сировини.
• Із синтетичної сировини.
• З вуглеводневої сировини.

Стандартизація дизельного палива

Багатоваріантність джерел та технологій отримання дизельного палива є однією з причин порівняно великої кількості вітчизняних стандартів, що регулюють його виробництво та споживання. Розглянемо їх.

ГОСТ 305-2013 визначає параметри дизельного палива, що отримується із нафтогазової сировини. До контрольованих цим стандартом показників відносяться:

1. Цетанове число - 45.
2. Кінематична в'язкість, мм²/ с - 1,5… 6,0.
3. Щільність, кг / м³ - 833,5…863,4.
4. Температура спалаху, ^ºС – 30...62 (залежно від типу двигуна).
5. Температура застигання, ^ºЗ, не вище -5.

Основною характеристикою дизельного палива за ГОСТ 305-2013 вважається температура застосування, за якою паливо підрозділяють на літнє Л (експлуатація при температурах зовнішнього повітря^ºС та вище), міжсезонне Е (експлуатація при температурах зовнішнього повітря не нижче -15^ºЗ), зимове З (експлуатація при температурах зовнішнього повітря не нижче -25…-35^ºС) та арктичне А (експлуатація при температурах зовнішнього повітря від -45^ºЗ і нижче).

ГОСТ 1667-68 встановлює вимоги до моторних палив для середньо- та малооборотних суднових дизельних установок. Джерелом сировини для такого палива є нафта з підвищеним відсотковим вмістом сірки. Паливо поділяється на два види ДП та ДМ (останнє використовується тільки в малооборотних дизелях).

Основні експлуатаційні характеристики палива ДП:

1. В'язкість, сСт - 20 ... 36.
2. Щільність, кг / м³ - 930.
3. Температура спалаху, ^ºС - 65… 70.
4. Температура застигання, ^ºЗ, не нижче -5.
5. Зміст води, %, трохи більше – 0,5.

Основні експлуатаційні характеристики палива ДМ:

1. В'язкість, сСт - 130.
2. Щільність, кг / м³ - 970.
3. Температура спалаху, ^ºС - 85.
4. Температура застигання, ^ºЗ, не нижче -10.
5. Зміст води, %, трохи більше – 0,5.

Для обох видів регламентуються показники складу фракцій, а також процентний вміст основних домішок (сірки та її сполук, кислот та лугів).

ГОСТ 32511-2013 визначає вимоги до модифікованого дизельного палива, що відповідає євростандарту EN 590:2009+А1:2010. Основою розробки з'явився ГОСТ Р 52368-2005. Стандарт визначає технічні умови на виробництво екологічно чистого палива з обмеженим вмістом сірковмісних компонентів. Нормативні показники виробництва даного дизпалива встановлені такими:

1. Цетанове число - 51.
2. В'язкість, мм²/с - 2 .... 4,5.
3. Щільність, кг / м³ - 820…845.
4. Температура спалаху, ^ºС - 55.
5. Температура застигання, ^ºЗ, не нижче -5 (залежно від сорту палива).
6. Зміст води, %, трохи більше – 0,7.

Додатково визначено норму змащувальної здатності, корозійні показники та відсоток наявності метилових ефірів складних органічних кислот.

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 53605-2009 встановлює технічні вимоги до основних компонентів сировини, що використовується для виробництва біодизельного палива. У ньому визначається поняття біодизеля, перераховуються вимоги до переобладнання дизельних двигунів, встановлюються обмеження використання метилових ефірів жирних кислот, які мають утримуватися в паливі. ГОСТ адаптований до євростандарту EN590:2004.

Основні технічні вимоги до палива за ГОСТ 32511-2013:

1. Цетанове число - 55 ... 80.
2. Щільність, кг / м³ - 860…900.
3. В'язкість, мм²/с - 2 .... 6.
4. Температура спалаху, ^ºС - 80.
5. Температура застигання, ^ºЗ -5…-10.
6. Зміст води, %, трохи більше – 8.

ГОСТ Р 55475-2013 уточнює умови виробництва зимового та арктичного дизельного палива, що випускається з дистиляту нафто- та газопродуктів. Сорти дизпалива, випуск яких передбачений цим стандартом, характеризуються такими параметрами:

1. Цетанове число - 47 ... 48.
2. Щільність, кг / м³ - 890…850.
3. В'язкість, мм²/с - 1,5 .... 4,5.
4. Температура спалаху, ^ºС - 30… 40.
5. Температура застигання, ^ºЗ, не вище -42.
6. Зміст води, %, трохи більше – 0,2.

Перевірка дизельного пального на АЗС WOG/OKKO/Укр.Авто. Дизель у мороз -20.

Коротка характеристика марок дизпалива

Марки дизельного палива розрізняють за такими показниками:

За вмістом сірки, що визначає екологічність пального:

• клас І (до 350 мг/кг сірки);
• клас ІІ (до 50 мг/кг сірки);
• клас ІІІ (до 10 мг/кг сірки).

По нижній межі фільтрації. Встановлено 6 сортів палива:

• А - нижня межа фільтрації 5ºС;
• В - нижня межа фільтрації 0^ºС;
• С - нижня межа фільтрації -5^ºС;
• D - нижня межа фільтрації -10^ºС;
• E - нижня межа фільтрації -15^ºС;
• F - нижня межа фільтрації -20^ºС.

Додатково для районів із холодним кліматом:

• клас 0 (-20^ºС);
• клас 1 (-26^ºС);
• клас 2 (-32^ºС);
• клас 3 (-38^ºС);
• клас 4 (-44^ºС).

Для дизельних установок, що використовуються в районах з холодним кліматом, маркування додатково вводять букву К, яка визначає технологію отримання палива – каталітична депарафінізація. Встановлено такі марки:

• ДТ-З-К3 (К4, К5) для застосування при температурах не нижче -32^ºС;
• ДТ-З-К3 (К4, К5) для застосування при температурах не нижче -38^ºС;
• ДТ-А-К3 (К4, К5) для застосування при температурах не нижче -44^ºС;
• ДТ-А-К3 (К4, К5) для застосування при температурах не нижче -48^ºС;
• ДТ-А-К3 (К4, К5) для застосування при температурах не нижче -52^ºС.

Повний перелік показників наводиться у паспортах якості на партію дизельного палива.